отримуватися, навіть вра-
   ховуючи лікарську етику. Так, ст. 40 Основ відносить до таких суб'єктів медич-
   них працівників та інших осіб, які отримали відомості про пацієнта у зв'язку з
   виконанням своїх професійних або службових обов'язків. У свою чергу ст. 287
   ЦК України зобов'язує кожну фізичну особу утримуватися від поширення будь-
   якої інформації про хворого, яка стала їй відома з будь-яких джерел, встанов-
   люючи невизначене коло суб'єктів таємниці про стан здоров'я.
   Гарантуючи кожному громадянинові таємницю його особистого життя, закон
   зобов'язує медичних працівників та інших осіб, яким у зв'язку з виконанням
   професійних або службових обов'язків чи з інших джерел стало відомо про стан
   здоров'я фізичної особи, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а та-
   кож про відомості, одержані при її медичному обстеженні, утримуватись від по-
   ширення такої інформації (частини 1, 3 ст. 287 ЦК України). Не можуть бути та-
   кож розголошені відомості, почуті від хворого, коли він перебував у
   непритомному стані1.
   Відомості, які становлять зміст медичної таємниці, можна поділити на такі
   групи: відомості про сам факт звернення особи за медичною допомогою; відомос-
   ті про хворобу (діагноз, перебіг хвороби, прогноз); відомості про застосовані ме-
   тоди лікування та їх ефективність; відомості про особу, яка звернулася за допо-
   могою, — її минуле, звички, фізичні та психічні недоліки,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>