|
отримуватися, навіть вра-
ховуючи лікарську етику. Так, ст. 40 Основ відносить до таких суб'єктів медич-
них працівників та інших осіб, які отримали відомості про пацієнта у зв'язку з
виконанням своїх професійних або службових обов'язків. У свою чергу ст. 287
ЦК України зобов'язує кожну фізичну особу утримуватися від поширення будь-
якої інформації про хворого, яка стала їй відома з будь-яких джерел, встанов-
люючи невизначене коло суб'єктів таємниці про стан здоров'я.
Гарантуючи кожному громадянинові таємницю його особистого життя, закон
зобов'язує медичних працівників та інших осіб, яким у зв'язку з виконанням
професійних або службових обов'язків чи з інших джерел стало відомо про стан
здоров'я фізичної особи, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а та-
кож про відомості, одержані при її медичному обстеженні, утримуватись від по-
ширення такої інформації (частини 1, 3 ст. 287 ЦК України). Не можуть бути та-
кож розголошені відомості, почуті від хворого, коли він перебував у
непритомному стані1.
Відомості, які становлять зміст медичної таємниці, можна поділити на такі
групи: відомості про сам факт звернення особи за медичною допомогою; відомос-
ті про хворобу (діагноз, перебіг хвороби, прогноз); відомості про застосовані ме-
тоди лікування та їх ефективність; відомості про особу, яка звернулася за допо-
могою, — її минуле, звички, фізичні та психічні недоліки,
|