осіб. Можливість таких дослідів визнається ч. З ст. 282 ЦК України та
   Основами законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р.
   (ст. 45)'.
   За ЦК України, медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише
   щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою. Для правового
   обгрунтування проведення медичних дослідів необхідно встановити критерії, ви-
   ходячи з яких вирішується питання про суперечність між суспільною зацікавле-
   ністю у новому науковому відкритті та інтересами індивіда, охороною його жит-
   тя та здоров'я. Ці критерії називаються загальними положеннями про межі
   допустимості медичного експерименту і викладені у ст. 45 Основ законодавства
   України про охорону здоров'я (далі — Основи). Серед них можна назвати: прин-
   цип пропорційності цілей, який полягає в тому, що заподіяна шкода має бути
   розмірною науковому внеску, який має значення для всього людства; принцип
   мінімального ризику, зміст якого полягає у вимозі знизити можливий ризик дос-
   ліду на підставі попередніх форм перевірки, дослідів на тваринах і відповідного
   всебічного висновку про межу ризику аналогічних втручань у сфері профілакти-
   ки, діагностики, лікування або реабілітації'2.
   Вказані критерії необхідно проаналізувати і з точки зору рівня наукової під-
   готовки медичного експерименту. Крім того, проведення медичних дослідів щодо
   людини передбачає дотримання особливих

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>