ашу думку, доречно було б говорити про повагу до життя зачатої дити-
   ни, враховуючи сучасні тенденції досліджень у сфері генетики і проблеми, пов'я-
   зані з донорством органів, клонуванням та ін.
   Початок і кінець життя людини являють собою юридичний факт — подію, з
   якою пов'язані виникнення, зміна, припинення правовідносин.
   Щодо смерті, то розрізняють смерть клінічну та біологічну. Клінічна смерть
   передбачає можливість відновлення життєдіяльності, але в суворо обмежений
   період. Біологічна смерть незворотня, і ніякі медичні засоби не можуть
   спричинитися до відродження людини.
   У стані клінічної смерті громадянин є суб'єктом права. Це означає, що ме-
   дичні працівники зобов'язані надавати йому допомогу.
   Моментом смерті, таким чином, є незворотне припинення діяльності мозку,
   яке визначається медиками за спеціально розробленими ознаками.
   Право на життя в аспекті розпорядження життям виявляється як можливість
   піддавати його значному ризику і вирішувати питання про припинення життя.
   Прикладами розпорядження своїм життям свідомо і добровільно можуть слугу-
   вати робота каскадера, здійснення щодо себе небезпечних наукових експеримен-
   тів тощо. І навпаки, фізична особа має право вимагати усунення небезпеки,
   створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю
   та здоров'ю (ст. 283 ЦК України).
   Людина може передчасно припинити своє життя шляхом самогубства.
   У

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>