ттям. Перш ніж зупини-
   тися на цих аспектах, слід визначити юридичні межі життя — його початок і за-
   кінчення.
   Законодавче встановлення початку життя дозволяє відповісти на питання: на
   якій стадії свого розвитку людський ембріон чи плід стає життєздатним (може
   існувати поза організмом матері) і є суб'єктом права2?
   Під процесом народження розуміється проміжок часу між початком фізіологіч-
   них пологів і моментом початку самостійного дихання дитини, а, отже, під юридич-
   ним фактом народження розуміється початок самостійного дихання дитини.
   У первісних редакціях проекту ЦК України проголошувалося право на життя
   зачатої дитини, що викликало жваву дискусію з приводу того, чи не прирівняє
   кодекс фактично право на життя зачатої дитини до права на життя будь-якої ін-
   шої' людини. За такої постановки питання логічним здавався і висновок, що
   штучне переривання вагітності (аборт), яке здійснювалося б проти волі зачатої
   дитини, прирівнювалося б до вбивства, оскільки останнє є свавільним позбавлен-
   ням життя іншої людини проти її волі. Більш логічним, мабуть, було б говорити
   про повагу до життя зачатої дитини. Однак з останньої редакції ЦК норми щодо
   сімейних відносин було вилучено у зв'язку з прийняттям сімейного кодексу
   України.
   Частина б ст. 282 ЦК України приділяє увагу питанням штучного перериван-
   ня вагітності. Така дія може здійснюватися за бажанням жінки, якщо вагітність
   не

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>