товуючи свої висновки, прихильники цієї позиції вказують на відсут-
   ність безпосереднього зв'язку з майновими відносинами і на зовсім інші, невід-
   дільні від особистості об'єкти, що свідчить про неможливість належності даних
   відносин до цивільного права.
   На думку В. А. Тархова, "відносини з приводу немайнових благ, невіддільних
   від особистості, утворюють самостійний предмет правового регулювання, проте
   ні за питомою вагою відносин, пов'язаних з особистими немайновими благами,
   ні за питомою вагою норм регулювання цих відносин не можуть розраховувати
   на виділення в самостійну галузь"1.
   Між тим ряд авторів дали переконливе обгрунтування того, що відносини,
   які виникають з приводу особистих немайнових прав, не пов'язаних з майнови-
   ми, є частиною предмета цивільно-правового регулювання2, адже ці відносини за
   своїм абсолютним характером тяжіють до відносин власності.
   Кожна людина має право на матеріальні блага і кожна людина має право на
   такі особисті блага, як життя, здоров'я, честь, гідність, ділова репутація та інші.
   Тут можна побачити багато спільного. І тому з 1 січня 1964 p., а саме з моменту
   введення в дію ЦК УРСР, особисті немайнові відносини, не пов'язані з майнови-
   ми, хоч і в обмеженому вигляді, але врегульовано цивільним правом.
   Питання про можливість регулювання або лише захисту зазначених відносин
   також набуло свого часу дискусійного змісту. Так, висловлювалася

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>