орило розробки
   у сфері цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин.
   У Конституції змінено саме розуміння прав людини як таких, які вона отри-
   мує від держави, на концепцію прав людини, які пов'язані із самим фактом її іс-
   нування, тобто належать до основних її властивостей, без яких вона не може бу-
   ти "членом суспільного союзу". За відсутності прав знищується сама природа
   людської істоти. Таким чином, людина виступає на сьогодні рівним та вільним
   партнером держави, а остання має не тільки права щодо людини, а й обов'язки.
   Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є найважливішим серед них.
   Конституція проголошує, що людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недотор-
   канність і безпека є найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3). Вона ставить
   права людини в центр державної політики, визначаючи утвердження і забезпе-
   чення прав і свобод людини головним обов'язком держави (ч. 2 ст. 3). До най-
   важливіших положень Конституції, які мають вплив на всю сферу прав людини,
   слід віднести невідчужуваність і непорушність прав і свобод людини (ст. 21); не-
   можливість скасування конституційних прав і свобод (ст. 24). Як виняток з цих
   загальних правил можна розглядати обмеження певних прав для окремих людей,
   їх об'єднань лише за умови необхідності забезпечення національної безпеки, за-
   1 Права людини: міжнародні договори Організації' Об'єднаних Націй та Ради

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>