родному пакті про гро-
   мадянські і політичні права від 16 грудня 1966 p., Міжнародному пакті про еко-
   номічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 p., Загальній декларації
   прав людини від 10 грудня 1948 p., у Європейській конвенції про захист прав і
   основних свобод людини від 4 листопада 1950 р.1, Декларації глав держав —
   учасниць Співдружності незалежних держав про міжнародні зобов'язання у сфе-
   рі прав людини і основних свобод від 24 вересня 1993 p., Законі України "Про
   уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 р.
   та інших, зобов'язання за якими відповідають членству України в міжнародному
   та Європейському співтоваристві, зокрема у Раді Європи.
   Важливим законодавчим актом у названій сфері є також Закон України "Про
   ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 p., пер-
   шого протоколу і протоколів № 2, 4, 7 та 11 до конвенції" від 17 липня 1997 р.2.
   Це у свою чергу відкриває перспективи розвитку України як держави, основаної
   на цінностях прав людини, зобов'язує до подальшої перебудови своєї правової
   системи. Для цього вже існує конституційне підґрунтя, вдосконалюється чинне
   законодавство.
   Інституту прав і свобод людини належить центральне місце в Конституції Ук-
   раїни 1996 p., в якій значна кількість статей (близько 30%) входить до розділу II
   "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Це прискорило

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>