явища — у сприйнятті лібе-
   рального духу праць цих видатних мислителів, у переосмисленні їх філософсько-
   го, соціального і правового спадку.
   Так, головною думкою і позицією автора — гуманіста Й. О. Покровського бу-
   ла моральність у праві, відповідальність юриста за свої дії та ідеї. Найбільш яс-
   краво і лаконічно суть цієї глибоко моральної, гуманістичної позиції він сформу-
   лював так: "Если мьі не допускаєм... превращения человека в простеє средство
   для целей других... то, очевидно, верховной истиной для нашего нравственного
   сознания является идея самоценности человеческой личности. Только такой пра-
   вовой порядок мьі можем считать зтически безупречньїм, в котором каждьій от-
   дельньїй человек будет в равной мере с другими рассматриваться как самоцель,
   будет признаваться одинаковой самоценностью"3.
   Друга половина 30-х років XX ст. ознаменувалася парадоксальною для тих
   часів подією — в науку права і в юридичні вузи СРСР повернулась дореволюцій-
   на професура, яка збереглася і не тільки допомогла вирішенню практичних зав-
   дань, а й принесла із собою пафос інтелігенції початку революції і потенціал ви-
   сокої культури аналітичної юриспруденції, її досягнень, які поставили у свій час
   Росію, у складі якої перебувала і Україна, на одне з провідних місць у світовій
   юридичній науці4. В науку і викладання юридичних знань повернулися дорево-
   Ромовська 3. В Особисті немайнові права

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>