одно-правова доктрина найбільше поширилася у Франції — Кодекс На-
   полеона по суті відкрив нову еру у розвитку західноєвропейського законодав-
   ства, визнавши принцип індивідуальної автономії і незалежності особистості.
   Кінець XIX — початок XX ст. ознаменований в історії цивільного права під-
   вищенням ролі моральних цінностей і відродженням ідеї природного права. Цей
   період характеризується, на думку Й. О. Покровського, тим, що "новейшее раз-
   витие правосознания движется не только по пути признання прав личности во-
   обще, но й по пути признання прав конкретной человеческой личности"3.
   У XIX ст. і знаходить підтримку ідея про те, що цивільне право повинно охо-
   роняти і нематеріальні інтереси. На практиці англійські і французькі суди почи-
   нають виплачувати грошову компенсацію за моральну шкоду. За практикою слі-
   дувала і теорія. І поступово право на охорону нематеріальних інтересів починає
   закріплюватися у законодавстві, зокрема у Німецькому уложенні, швейцарсько-
   му заксні про зобов'язання 1911 p., який поширив цивільно-правову охорону
   на всі особисті відносини, тобто на всю сукупність нематеріальних інтересів осо-
   бистосг.
   Таким чином, наприкінці XIX — на початку XX ст. цивільне право поширює
   свою дію не тільки на сферу майнових відносин, а й на нематеріальні, духовні
   блага, що обумовлює появу перших законів у сфері авторських прав, які встанов-
   люють відповідальність за

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>