озробці норм пра-
   ва багатьох інститутів приватного права, духовний бік особистості знайшов ли-
   ше поверхове відображення. Розвиток римського права відбувався в основі своїй
   в інтересах торговельного, комерційного обороту, а про рівність усіх членів сус-
   пільства, що є найважливішою передумовою появи особистих немайнових прав,
   прав для всіх, незалежно від будь-яких зовнішніх факторів, годі й говорити.
   Між тим проблема прав людини за всіх часів була невід'ємною складовою
   розвитку людства, набуваючи характерних для різних епох філософських, релі-
   гійних або етичних елементів. Тому, зазначаючи безперечну новизну і оригіналь-
   ність, глобальність сучасних досліджень у сфері прав людини, не слід забувати і
   про той внесок, який зробили вчені і видатні мислителі попередніх епох у розу-
   міння місця і ролі людини в суспільстві, понять свободи, честі, гідності.
   Це перш за все ідеї софістів Стародавньої Греції про природну рівність і сво-
   боду всіх людей у V—IV ст. до н. е., які були висловлені Протагором, Антіфо-
   ном, а також іншими представниками давньогрецької філософської школи —
   Алкідамом, Сократом. Однак ідеї про права і свободи людини не мали універ-
   сального характеру — визнаючи права за одними членами суспільства, вони пов-
   ністю заперечували їх наявність для інших людей2.
   Універсальну концепцію природного права і космополітичних ідей, згідно з
   якими всі люди є громадянами

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>