собистої недоторканності. За такого
   підходу людина ні в якому разі не розглядатиметься лише як засіб для досягнен-
   ня цілей.
   Права людини становлять абсолютну цінність. У будь-якому суспільстві вони
   є важливим інститутом, за допомогою якого регулюється правовий статус особи,
   визначаються способи і засоби впливу на неї, межі вторгнення в особисту сферу,
   встановлюються юридичні гарантії реалізації та захисту прав і свобод. Основні
   права і свободи людини належать їй від народження і є невід'ємними, тому за-
   безпечення їх — одна із найважливіших функцій держави.
   Розглядаючи так звану проблему нематеріальних інтересів, відомі цивілісти
   початку XX ст. стверджували, що зростання особистості починається з зовніш-
   нього, матеріального. На їхню думку, першими сферами, в яких за особистістю
   визнавалися суб'єктивні права, були сфери майнових і сімейних відносин, при-
   чому сімейні відносини розглядалися також під кутом зору інтересів матеріаль-
   них (фізіологічних і економічних). Все те, що виходило за межі цих матеріальних
   ЕІДНОСИН, ще мало цікавило особистість, а в результаті цього не знаходило відоб-
   раження у праві цивільному. Пізніше, поступово, індивід починає цінувати і не-
  
   220 Глава 16
   матеріальні, духовні блага і тоді право починає давати охорону і їм — спочатку
   часткову, слабку і безсистемну, а потім дедалі повнішу1.
   Навіть у римському праві, яке слугує певним прикладом

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>