сновному закріплюють правовий режим
   їх об'єктів, тобто особистих немайнових прав. Дійсно, ні честь, ні гідність не
   можна регулювати, такі особисті блага природно притаманні людині. Тому ци-
   вільно-правові норми швидше не регулюють відносини щодо зазначених немате-
   ріальних благ, а юридичне визнають їх належність відповідному суб'єктові у ста-
   тичному моменті та забезпечують захист у разі їх порушення.
   Таким чином, як нормативне регулювання, так і локальне саморегулювання
   відображають регулятивну функцію цивільного права переважно в межах право-
   мірної діяльності суб'єктів цивільно-правових відносин.
   Охоронна функція цивільного права покликана оберігати суб'єктивні май-
   нові та особисті немайнові права особи від посягань усіх, інших осіб та за-
   безпечувати примусовий захист від їх порушення. Однак у юридичній літера-
   турі, як правило, охоронна функція розглядається як така, що лише забезпечує
   захист порушеного суб'єктивного права1. За такого підходу охоронна функція на-
   чебто повинна реалізовуватися лише після порушення суб'єктивного права, що
   є її вузьким тлумаченням. Тому при визначенні змісту охоронної функції цивіль-
   ного права необхідно враховувати сформовану в юридичній науці думку про спів-
   відношення понять "правова охорона" та "правовий захист".
   її сутність полягає в тому, що правова охорона є більш широким поняттям,
   порівняно з правовим захистом, і останнє може

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>