люється, що зобов'язання мають вико-
   нуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок зако-
   ну, акта планування, договору, а у разі відсутності таких вказівок — відповідно
   до вимог, що звичайно ставляться.
   Принцип належного виконання обов'язку стосується також місця, строку та
   інших умов (ст.167 ЦК УРСР, статті 532, 533 ЦК України).
   Місце виконання зобов'язання, як правило, встановлюється в договорі. Якщо
   ж воно в договорі не встановлено, то його визначає ЦК та інші акти законодав-
   ства, звичаї ділового обороту. Так, якщо місце виконання зобов'язання в до-
   говорі не встановлено, воно провадиться, наприклад, за зобов'язанням про
   передання нерухомого майна — за місцезнаходженням майна, за грошовим зобо-
   в'язанням — за місцем проживання кредитора, а якщо кредитор є юридичною
   особою — за її місцезнаходженням на момент виконання зобов'язання.
   Строк виконання обов'язку має важливе значення. Він може бути встановле-
   ний сторонами правовідносин або законом. Наприклад, строк договору майново-
   го найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чин-
   ним законодавством.
   Строк для виконання обов'язку може бути встановлений законодавством.
   Так, замовник зобов'язаний забрати річ, виготовлену за договором побутового
   замовлення у строк, визначений у договорі. Якщо він цього не зробив, то по
   закінченні 6 місяців з дня, коли відповідно до договору

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>