их
   дискусій у юридичній літературі. Наприклад, М. М. Агарков вважав, що той, хто
   користується своїм правом, нікому не заподіює шкоди. Звідси не може йтися про
   "зловживання правом"1. Ця теза була відома ще римському праву, відповідно до
   положень якого, дії, що оцінюються як зловживання правом, є за межами здійс-
   нення права.
   На думку інших авторів поняття "зловживання правом" теоретично виправ-
   дано 2. Уповноважена особа допускає недозволене використання свого права, по-
   рушує міру і вид поведінки, визначені законом, посилаючись при цьому на фор-
   мальчо належне їй суб'єктивне право. Не маючи суб'єктивного права,
   уповноважена особа не може ним зловживати. Але, спираючись на своє суб'єк-
   тивне право, уповноважена особа виходить за межі дозволеної поведінки, тобто
   зловживає правом. У разі неналежного здійснення прав порушується закон. То-
   му порушення меж суб'єктивного права при його здійсненні у ряді випадків ха-
   рактеризується, як уже зазначалося вище, зловживанням правом3.
   § 2. Виконання цивільних обов'язків
   Суб'єктивному цивільному праву відповідає юридичний обов'язок. В основі
   обов'язку лежать певні матеріальні й нематеріальні блага, результати творчої ді-
   яльності, послуги тощо. Зобов'язана особа повинна вчинити певні дії (активний
   обов'язок) або утриматися від них (пасивний обов'язок). При виконанні цивіль-
   но-правового обов'язку забезпечується інтерес уповноваженої

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>