Отже, кожне суб'єктивне право має
   свої межі. Останні визначають міру можливої поведінки уповноваженої особи.
   При порушенні встановлених меж здійснення суб'єктивного права настають нес-
   приятливі правові наслідки для порушника. Це може бути позбавлення суб'єк-
   тивного цивільного права, стягнення у доход держави отриманого за угодою, ін-
   ші наслідки. Так, постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня
  
   210 Глава 15
   1978 p. із змінами, внесеними постановою Пленуму "Про судову практику в
   справах про визнання угод недійсними" від 25 грудня 1992 р. передбачає, що дія
   ст. 49 ЦК УРСР поширюється на угоди, які укладені з метою, що явно супе-
   речить інтересам держави і суспільства. До них, зокрема, належать угоди, спря-
   мовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь при-
   ватної власності з корисливою метою, використання майна, що перебуває у їх
   власьості або користуванні, на шкоду інтересам суспільства тощо. У новому ЦК
   України така стаття відсутня.
   Чинне цивільне законодавство не містить положення, яке розкриває зміст ка-
   тегорії "зловживання правом". Але в теорії цивільного права робиться спроба
   з'ясувати суть цього терміна (В. Грибанов, О. Пушкін). Зловживання правом ви-
   являється в тому, що особа, якій формально належить суб'єктивне цивільне пра-
   во, неправомірно його здійснює.
   Питання про поняття зловживання правом завжди було підставою

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>