у суб'єктивного цивільного права.
   Суб'єктивне право, з одного боку, є невід'ємною якістю суб'єкта правовідно-
   син, а з іншого, поряд із суб'єктивним обов'язком, є структурою правовідносин,
   його правовим зв'язком, власне правовими відносинами. Суб'єктивне право не
   може існувати поза правовідносинами. Особа вступає у правовідносини для того,
   щоб задовольнити якусь конкретну потребу, використовуючи будь-які правомірні
   шляхи й засоби. При цьому слід розрізняти зміст суб'єктивного права та його
   реалізацію, розходження між якими полягає в тому, що зміст суб'єктивного пра-
   ва міс'ить у собі лише можливе конкретне поводження правомочної особи, тоді
   як здійснення права є вчиненням реальних, конкретних дій, пов'язаних із пере-
   творенням цієї можливості на дійсність. Це можливе поводження припускає на-
   самперед можливість вільного вибору способу дій.
   Суб'єктивне право — не свобода в рамках закону, а законом гарантована
   свобода, тобто визнана правом, і тому можливість самостійно діяти і приймати
   вольові рішення підлягає обов'язковій охороні з боку держави. У будь-якої осо-
   би, у будь-якій ситуації, у тому числі й у правовідносинах, завжди є лише два
   можливі варіанти поведінки: або діяти, або не діяти. Третьої можливості в при-
   роді не існує. Правомочна особа має лише одну можливість із моменту вступу в
   правоЕІдносини — можливість задовольнити або не задовольнити свою потребу
   шляхом

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>