раво, яке реалізується представником у відносинах з
   третіми особами1. О. С. Іоффе вважає, що повноваження є юридичним фактом,
   який визначає межі приєднання до правоздатності особи, яку представляють,
   дієздатності представника2.
   За характером походження та змістом повноваження є суб'єктивним правом,
   яке делеговано представникові на підставі вказівки закону або волі особи, яку
   представляють. Цьому праву не протистоїть конкретний обов'язок якої-небудь
   особи — ні особи, яку представляють, ні третіх осіб. Здійснення повноважень
   представником є юридичним фактом, який породжує права та обов'язки особи,
   яку представляють. За ст. 62 ЦК УРСР повноваження можуть грунтуватися на
   довіреності, законі, адміністративному акті, а також випливати з обстановки, в
   якій діє представник (продавець, касир тощо).
   Наявність у представника повноважень є обов'язковою умовою будь-якого
   представництва.
   Угода, укладена від імені другої особи, особою, не уповноваженою на укла-
   дення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє ци-
   вільні права та обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого
   схвалення угоди цією особою (ч. 1 ст. 63 ЦК УРСР). Подібне правило передба-
   чене ст. 242 нового ЦК України.
   1 Советское гражданское право / Отв. ред. В. А. Рясенцев. — М., 1968. — Ч. 1. — С. 228;
   Гражданское право: Учебник / Отв. ред. Е. А. Суханов. — 2-е изд. — М., 1998 — Т 1.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>