ої давності, порушене право підлягає захистові (ст. 80 ЦК УРСР, п. 2
   ст. 250 ЦК України). При цьому необхідно вказати, які саме обставини слугува-
   ли підставою для поновлення строку. Не даючи хоч би приблизного переліку по-
   важних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності,
   закон покладає розв'язання цього питання на юрисдикційний орган. І це цілком
   слушно, бо лише на підставі глибокого й уважного аналізу всіх обставин кон-
   кретної справи можна зробити висновок про поважність (чи неповажність) при-
   чин прогаяний позовної давності. У судовій практиці такими визнаються тривала
   хвороба, перебування за кордоном тощо. Якщо позивач взагалі не довів обгрун-
   тованість позовних вимог, суд відмовляє у позові саме з цих підстав, а не у зв'яз-
   ку з прогаянням позовної давності. Своєрідний спосіб захисту порушеного права
   по закінченні строку позовної давності закріплено у ч. 1 ст. 82 ЦК УРСР, п. 1 ст.
   250 ЦК України: у разі виконання особою зобов'язання по закінченні позовної
   давності вона не може вимагати повернення виконаного, навіть якщо у момент
   ВР конання вона не знала про закінчення давності.
   Сплив позовної давності позбавляє уповноважену особу можливості захисти-
   ти в суді своє порушене право.
   Новий ЦК містить кілька статей (статті 234—236), у яких визначено порядок
   обчислення строків, у тому числі позовної давності. Строк починається з насту-
   пного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>