му, якщо частина
   стооку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона продовжується до
   шести місяців. Суть переривання позовної давності полягає у тому, що при на-
   станні вищезазначених обставин перебіг давності починається спочатку, а час,
   який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Жодні інші обстави-
   ни, у тому числі зміна осіб у зобов'язанні, не впливають на перебіг позовної дав-
   ності.
   Позовна давність — інститут матеріального, а не процесуального цивільного
   права. Обмежене строком давності право на позов означає лише можливість
   одержати примусовий захист порушеного суб'єктивного права від юрисдикційно-
   го органу. Оскільки заінтересована особа може у будь-який час звернутися до
   суду або іншого органу за захистом порушених чи оспорюваних прав та інтере-
   сів, які охороняються законом, п. 1 ст. 242 ЦК України передбачає, що вимоги
   щодо захисту порушеного права приймаються судом незалежно від закінчення
   позовної давності. Але якщо при розгляді спору буде встановлено, що позовна
   давність закінчилася до пред'явлення позову і про її застосування заявлено сто-
   роною у спорі, то це є підставою для відмови в його задоволенні.
   Закінчення строку позовної давності щодо головної вимоги означає, що цей
   строк закінчився і щодо додаткової вимоги (неустойки, звернення стягнення на
   заставлене майно тощо). Проте, якщо суд визнає поважними причини погашен-
   ня позовної

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>