сту — профспілковим органом тощо).
   За загальним правилом, норми про позовну давність поширюються на всі ци-
   вільні правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її
   адміністративно-територіальних утворень як суб'єктів цивільних прав. Але у за-
   коні є й винятки з цього правила (ст. 249 ЦК України).
   По-перше, позовна давність не поширюється на вимоги вкладників про вида-
   чу вкладів, внесених до банківської (кредитної) установи. Характер майнових
   відносин, які склалися між вкладниками і банком, визначає принципове поло-
   ження про те, що вклад або частина його підлягають видачі в будь-який час на
   першу вимогу вкладника, зрозуміло, з урахуванням годин роботи установи бан-
   ку. Але пред'явлення такої вимоги не означає, що суб'єктивне право вкладника
   порушене і вимагає захисту. Навпаки, це один із звичайних, нормальних спосо-
   бів розпорядження вкладом. Проте якщо з будь-яких причин банк відмовив у ви-
   дачі вкладу, застосування позовної давності і в цьому випадку суперечило б суті
   кредитчих відносин, що розглядаються як безстрокові, не обмежені часовими
   рамкаги.
   По-друге, не поширюється давність і на вимоги, які випливають з порушення
   особистих немайнових прав, за винятками, прямо передбаченими законодавчими
   актами. Особисті немайнові права, як правило, безстрокові для їх носія, тому не
   обмежуються у часі і можливості їх захисту у разі порушення.
   По-третє,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>