асники відносин мо-
   жуть змінювати встановлені ними строки, наближати або віддаляти момент
   здійснення певних дій у часі. Отже, перебіг строку піддається впливу людей, за-
   лежить від їхньої волі та свідомості.
   Цивільно-правові строки є часовою (темпоральною) формою руху цивільних
   правовідносин, формами існування і розвитку суб'єктивних прав та обов'язків,
   що становлять їх зміст. Суб'єктивне право та обов'язок відповідно являють со-
   бою можливість або необхідність здійснення їх носіями будь-яких дій або утри-
   мання від їх здійснення. Змістом строку є або дія, або подія. Поза цими фактами
   встановлення та існування строків не мають сенсу. Тому настання або закінчен-
   ня строку набуває значення не само по собі, а в сукупності з подіями або діями,
   для вчинення або утримання від вчинення яких цей строк встановлено.
   Отже, строки не належать ні до дій, ні до подій, як і не посідають самостій-
   ного місця у загальній системі юридичних фактів. Як форма час (строк) власти-
   вий і першим, і другим. Строки як часова форма, в якій відбуваються події або
   здійснюються дії (бездіяльність), породжують юридичні наслідки лише у зв'язку
   з діями і подіями. Наприклад, пропуск строку позовної давності тягне за собою
   відмову у позові не просто у зв'язку із закінченням такого строку, а тому, що
   позивач у встановлений строк не вчинив позову до відповідача про захист пору-
   шеного права.
   В українській

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>