ання правовідносин визначаються пе-
   редусім правовою нормою. Поняття "строк", "термін", "давність", "своєчасно",
   "негайно" та інші, які відображають часові зв'язки, часто включаються до змісту
   правових норм. У новому ЦК України, крім норм, що регулюють дію позовної
   давності, містяться загальні положення про строки і терміни, які стосуються усіх
   інститутів цивільного права (розділ V книги першої).
   Питання про роль і місце строків у цивільних правовідносинах може розгля-
   датися у різних аспектах: а) як момент виникнення (початку) або припинення
   правовідносин; б) як одна з умов, що визначає їх зміст; в) як критерій оцінки
   правомірності поведінки суб'єктів з погляду на її своєчасність тощо.
   Строки розглядаються за їх місцем у системі юридичних фактів цивільного
   прана. Найчастіше їх відносять до подій, маючи на увазі закінчення часу (стро-
   ку). Строк обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків у часі. Оскільки права
   та обов'язки частіше виникають за волею їхніх носіїв, то вольовий характер
   мають і строки, які обмежують їхню дію у часі. Конкретні строки здійснення та
   особливо захисту цивільних прав передбачаються нормою закону, але закон та-
   кож має вольовий характер як юридичний вияв державної волі. Строки, встанов-
   лені законом, стають обов'язковими для суб'єктів правовідносин або внаслідок
   того що закон забороняє їхнє скорочення за угодою сторін (наприклад, строки
   позовної

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>