икає запитання, чи
   може мати місце відшкодування збитків і за чий рахунок, якщо помилка виникла
   внаслідок вини третіх осіб, які не брали участі в укладенні угоди? Відповідно до
   ч. З ст. 56 ЦК УРСР у цьому разі жодна із сторін не може претендувати на від-
   шкодування збитків за рахунок іншої.
   Новий ЦК України, на наш погляд, погіршив правове регулювання недійснос-
   ті правочинів, вчинених внаслідок помилки. В новому кодексі чітка і зрозуміла
   ст. 56 ЦК УРСР 1963 р. змінена не кращим чином. Нова редакція статті не від-
   повідає на запитання, за позовом якої сторони суд може визнати правочин не-
   дійс-шм, хто повинен відшкодувати збитки відповідній стороні і за якою підста-
   вою"5 До того ж, розглядувана стаття не відповідає на запитання, яке виникло у
   судовій практиці, чи можливо відшкодування збитків за рахунок третіх осіб, як-
   що помилка сталася внаслідок їх вини у формі необережності.
   Особи, які укладають угоду, намагаються досягти певного правового резуль-
   тату: набуття, припинення або зміни цивільних прав. Практиці відомі випадки,
   КОЛР сторони не бажають укладати угоду і не мають на меті виникнення певних
   юридичних наслідків, хоч зовні виражають таку волю. Це так звані мнимі угоди
   (ч. 1 ст. 58 ЦК УРСР), коли є волевиявлення, в основі якого немає справжньої
   волі укласти угоду. Оскільки різні форми волевиявлення є лише засобами вияву
   об'єктивно існуючої волі, то очевидно, що

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>