180 Глава 12
   Для застосування двосторонньої реституції не має значення, хто винний у
   виникненні помилки: позивач, відповідач чи треті особи. Інше становище при
   розв'язанні питання про відшкодування збитків, заподіяних сторонам у зв'язку з
   укладенням угоди. Чинне законодавство (ч. З ст. 56 ЦК УРСР) виходить з того,
   що сторона, за позовом якої угоду визнано недійсною, має право вимагати від
   другої сторони відшкодування витрат, втрати або пошкодження свого майна, як-
   що доведе, що помилка виникла з вини другої сторони. Якщо це не буде доведе-
   но, особа, за позовом якої угоду визнано недійсною, зобов'язана відшкодувати
   другій стороні понесені нею витрати, втрату або пошкодження її майна.
   Отже, відшкодування збитків (у вигляді позитивної шкоди у майні) тій чи
   другій стороні ставиться у залежність від того, хто винний у виникненні помил-
   ки. Якщо е вина відповідача, позивачеві відшкодовуються витрати, втрата або
   пошкодження його майна, якщо ж вину відповідача не доведено, відповідальність
   покладається на позивача, що припускається винним у виникненні помилки. То-
   ді він має відшкодувати своєму контрагентові понесені ним витрати, втрату або
   пошкодження його майна.
   Слід звернути увагу на те, що ч. З ст. 56 ЦК УРСР не дає відповіді на всі
   питання, які можуть виникнути на практиці з приводу відшкодування збитків у
   зв'язку з укладенням угоди внаслідок помилки. Зокрема, виникає

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>