озуміти не-
   правильне сприйняття стороною суб'єкта угоди, предмета або інших істотних
   умов угоди, що вплинуло на їхнє волевиявлення, і є підстава вважати, що в ін-
   шому разі угоду не було б укладено. Враховуючи це, законодавець передбачив,
   що угода, укладена внаслідок помилки, яка має істотне значення, може бути ви-
   знана недійсною (ст. 56 ЦК УРСР). Тут мається на увазі не будь-яка помилка, а
   лише та, яка має істотне значення. Встановлювати істотність помилки має
   право суд.
   Під помилкою, що має істотне значення, як зазначалося пише, слід розуміти
   помилку щодо істотних умов угоди (ст. 153 ЦК УРСР). Судова практика вихо-
   дить з того, що помилка, яка стосується мотивів укладення угоди, не веде до ви-
   знання її недійсною.
   Право вимагати визнання угоди недійсною належить стороні, яка діяла під
   впливом помилки. Проте під впливом помилки можуть перебувати обидва учас-
   ники угоди.
   Наприклад, громадянин продає музею картину, яка, на його думку, написана
   художником В. М. Васнецовим. Працівники музею, придбавши картину, також
   впевнені у цьому. Згодом встановлюється, що це копія. Тут припускаються по-
   милки обидві сторони і, отже, кожна з них має право пред'явити позов про ви-
   знання угоди недійсною.
   Якщо угоду визнано недійсною, то сторони поновлюються у попередньому
   стані (двостороння реституція), а за неможливості повернути одержане в натурі
   — відшкодовується його вартість.
  

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>