рушник. Така двосторон-
   ня реституція сприяє вчиненню розглядуваних правочинів, а не утриманню від
   них. Вважаємо, необхідно поновити односторонню реституцію стосовно потерпі-
   лої сторони і стягнення майна або грошей правопорушника у дохід держави, а
   також відшкодування збитків потерпілій стороні як таких, що забезпечують по-
   трібне регулювання правових наслідків недійсності правочинів, що вчиняються
   внаслідок протиправних дій осіб (обману, насильства тощо). Є підстави також
   змінити в новому ЦК структуру норм, що передбачають окремі види правочинів,
   що розглядаються. Натомість сформулювати одну норму, в якій об'єднати всі ви-
   ди зазначених правочинів і встановити однакові правові наслідки недійсності цих
   правочинів: односторонню реституцію, відшкодування збитків для потерпілої
   сторони і стягнення майна або його вартості обманщика, насильника, шахрая то-
   що в дохід держави.
   Цивільний кодекс 1963 р. передбачає недійсність угоди (правочину), яку вчи-
   нено внаслідок помилки. До цього є кілька зауважень.
   Іноді особи, укладаючи угоду, не мають справжнього уявлення щодо всіх її
   умов, а тому їхня воля формується під впливом неправильних уявлень, тобто як-
   би сторонам було відомо про справжній стан речей, вони не уклали б таку угоду.
   Вона є дефектною.
   Відсутність справжнього уявлення про те чи інше явище життя або природи
   прийнято називати помилкою, У даному випадку під помилкою

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>