авочину, а також юридичні наслідки вчинення такого првочину. Вона
   формулюється так: "Правові наслідки вчинення правочину, який порушує пуб-
   лічний порядок". За буквальним текстом норми: правочин, який порушує публіч-
   ний порядок, є недійсним. Отже, недійсність розглядуваного правочину безпосе-
   редньо встановлюється законом. Судове рішення може лише констатувати
   недійсність. Цієї норми немає в ст. 49 ЦК УРСР. Автори статті намагаються дати
   визначення порушення правочином публічного порядку через перелік криміналь-
   них і цивільних деліктів, на які були спрямовані дії сторін (сторони). З цим важ-
   ко погодитися. Натомість, на наш погляд, необхідно визначити характер і зміст
   законів та інших правових актів, які порушують учасники незаконного правочи-
   ну. Однією з основних ознак ст. 228 є те, що безпосереднім об'єктом посягання
   з боку учасників незаконного правочину є публічно-правові акти за своєю при-
   рсдою. Це кримінальне законодавство, в тому числі Кримінальний кодекс Украї-
   ни, валютне, бюджетне, податкове, антимонопольне, земельне, законодавство
   про надра та інше законодавство, що передбачає основи правового регулювання
   економіки країни2.
   Наступною ознакою є навмисний характер дій учасників незаконного право-
   чину. При цьому умисел спрямований на мету, що суперечить публічному зако-
   нодавству.
   Нарешті, ознака про правові наслідки недійсності незаконного правочину.
   Якщо

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>