з правових на-
   слідків недійсності правочину, вчиненого недієздатною особою, є обов'язок діє-
   здатної сторони компенсувати опікунові недієздатної особи моральну шкоду, як-
   що буде встановлено, що вона знала про психічну хворобу або недоумство іншої
   сторони або могла припускати такий стан особи.
   Правочини, укладені неповнолітніми за межами їх дієздатності і обмежено
   дієздатними особами за межами їх дієздатності, можуть бути визнані недійсними
   за позовом їх батьків, усиновителів та піклувальників. У разі визнання правочи-
   ну недійсним застосовуються такі самі правові наслідки, що й при недійсності
   правочину, вчиненого з малолітнім до 14 років (статті 223 й 224 нового ЦК Ук-
   раїни).
   Трапляються випадки, коли цілком дієздатна особа перебуває, наприклад, у
   стані сильного душевного хвилювання, внаслідок чого не може розуміти значен-
   ня своїх дій. Законодавець, враховуючи подібні життєві ситуації і охороняючи
   майнов інтереси цих осіб, встановив правило, за яким правочин, який дієздатна
   особа вчинила у момент, коли вона не розуміла значення своїх дій або не могла
   керувати ними, визнається судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її
   смерті — за позовом інших осіб, чиї права або інтереси, що охороняються зако-
   ном, порушено.
   Для визначення наявності такого стану на момент вчинення правочину суд
   має призначити судово-психіатричну експертизу.
   Вимоги про визнання правочину

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>