між ними. З цього приводу ч. 2 ст. 219 передбачає, що у разі заперечення
   однією зі сторін наявності правочину або оспорювання окремих його частин сто-
   рони не мають права посилатися на свідчення свідків. Наявність самого право-
   чину, його зміст можуть доводитися письмовими доказами або за допомогою за-
   собів аудіо- та відеозапису.
   Недодержання письмової форми правочину спричинює його недійсність лише
   у випадках, коли такий наслідок прямо зазначений у законі.
   Правочини, які вчинені письмово, потребують нотаріального посвідчення ли-
   не у випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення правочину здій-
   снюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має
  
   Угоди (правочини) 173
   право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, на яко-
   му викладено текст правочину, посвідчувального напису (статті 209, 210 ЦК
   України).
   Новий ЦК України передбачає наслідки недодержання вимог закону про но-
   таріальне посвідчення одностороннього правочину і договору (статті 220 і 221).
   Недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього пра-
   вочину має наслідком його недійсність. ЦК України допускає виняток з цього
   правила. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що
   він відповідає справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посві-
   дченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>