часника правочину чи особи, що
   Іідписала правочин замість нього (ст. 208 ЦК України).
   Новий ЦК України зберіг письмову форму правочинів учасників цивільного
   обігу. Письмова форма правочинів між юридичними особами забезпечує впоряд-
   кування прав та обов'язків сторін у договорі, додержання договірної дисципліни.
   Обов'язкова письмова форма правочинів між фізичними особами на суму, що пе-
   ревищує у двадцять разів розмір доходу, який не оподатковується, передбачена
   з метою охорони їх інтересів від зазіхань недобросовісних осіб, хоч на перший
   погляд, така форма є формальною. Насправді це не так. Усна форма подібних
   правочинів дає можливість непорядним, недобросовісним особам наполягати
   або, навпаки, відмовлятися від виконання правочину, користуючись показання-
   ми свідків. Письмова форма правочинів перешкоджає цьому, бо передусім сам
   письмовий документ свідчить про вчинення правочину, а його відсутність — про
   те, що правочин не укладено.
   Новий ЦК певними правовими засобами стимулює додержання письмової
   форми правочинів. До таких засобів належать наслідки недодержання письмової
   форми правочину. Стаття 219 ЦК України виходить з того, що недодержання
   сторонами письмової форми правочину не впливає на його юридичну силу. Та-
   кий правочин є законним і дійсним. Разом з тим сторони у правочині обмежу-
   ються у виборі доказів для підтвердження правочину у випадку виникнення спо-
   ру між

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>