мети (наприклад, у договорі про
   сумісну діяльність три сторони або більше спільно діють для досягнення спільної
   господарської мети).
   Залежно від способу укладання правочини поділяються на консенсуальні і
   реальні. Консенсуальні правочини (від лат. consensus — згода) вважаються ук-
   ладеними з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами. Біль-
   шісто правочинів є консенсуальними. Для укладення реального правочину (від
   лат. res — річ) поряд зі згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій (на-
   приклад, передача майна). До реальних правочинів належать договори позики,
   перевезення, дарування.
   Дія, яка повинна бути вчинена на підставі правочину має свою мету (лат.
   causa). Під метою у правовому значенні слід розуміти відповідний правовий
   ефект, якого намагаються досягти сторони в правочині шляхом вчинення дій.
   За особливостями мети правочини поділяються на платні і безплатні, казу-
   альні і абстрактні. У платному правочині дії однієї сторони відповідає обов'язок
   іншої сторони вчинити зустрічну дію. У договорі купівлі-продажу продавець пе-
   редає майно у власність покупця, а останній зобов'язаний прийняти майно і
   сплатити за нього певну грошову суму. Двосторонні правочини, за певним ви-
   нятком, є платними. У безплатному правочині сторона зобов'язана вчинити дії,
   а інша має право вимагати виконання цих дій без вчинення зустрічних власних
   дій. Односторонні правочини

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>