люван-
   ня, які виявляються насамперед в особливостях правового статусу суб'єктів1.
   Знання методу правового регулювання має не лише теоретично-пізнавальне, а й
   практичне значення. У процесі законотворення послідовне застосування право-
   вого методу дає змогу уникати неадекватного врегулювання суспільних відно-
   син, будувати струнку і послідовну законодавчу систему. Натомість ігнорування
   методу неодмінно призведе до розбалансування правового механізму того чи ін-
   шого законодавчого акта, позбавить його цілісності.
   У юридичній літературі ще за радянських часів сформувалося уявлення про
   загальне поняття методу правового регулювання. Вважалося, що метод правово-
   го регулювання виражає особливості форм, прийомів, способів, застосовуваних
   державою для регулювання суспільних відносин даного виду2.
   В сучасній літературі такий підхід до визначення методу правового регулю-
   вання підтримується з тими чи іншими редакційними особливостями. Наприк-
   лад, метод правового регулювання визначається як система специфічних спосо-
   бів, засобів, прийомів, за допомогою яких право як регулятор суспільних
   відносин впливає на них у нормативному порядку, встановлюючи правила пове-
   дінки їх учасників, надаючи їм права та встановлюючи їм обов'язки^.
   Якщо щодо загального розуміння методу правового регулювання у юристів
   особливих проблем не виникає, то з приводу змісту галузевого методу висловлю-
   ється

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>