певну форму організації грошово-валютних відносин під назвою "золотий стан-
   дарт". У 1816 р. "золотий стандарт" був законодавче закріплений. Невдовзі сис-
   тему золотого стандарту було запроваджено в Німеччині, Франції, Швейцарії,
   США, Росії та інших країнах.
   Перевагою золотого стандарту було те, що країни золотого стандарту повин-
   ні були забезпечувати стабільне співвідношення між наявними запасами золота
   та кількістю грошей, що перебували в обігу, а також вільну міграцію золота, що
   забезпечувало покриття пасивного сальдо платіжних балансів і стабільність ва-
   лютних відносин. Крім того, забезпечувалася повна конвертованість національ-
   них валют, стійкість купівельної спроможності та валютних курсів, а також ста-
   більність світових цін2.
   З виникненям світової кризи 1929—1933 pp. система золотого стандарту
   припиняє своє існування. Щоб запобігти кризовим процесам, уряди країн засто-
   совують адміністративні заходи, спрямовані на встановлення штучних валютних
   курсів, які не були забезпечені та не відповідали своєму реальному значенню.
   У XIX ст. поширилася "курсова" теорія професора Берлінського університету
   Ф. К. фон Савіньї. Як зазначає професор Л. Лунц, поняття про гроші Ф. Савіньї
   пов'язує з поняттям про майно як цивільно-правову владу чи панування особи
   над частинами зовнішнього світу: Pecuniam habens habet omnem rem, quam vult
   habere — Гроші — знаряддя виміру цінності,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>