го поділу полягає в тому, що прина-
   лежність в усіх випадках наслідує долю головної речі, якщо в договорі чи законі
   не встановлено інше (ст. 132 ЦК УРСР, ст. 187 ЦК України). Це означає, що,
   наприклад, за договором купівлі-продажу жилого будинку до набувача разом із
   предметом договору переходять і господарські будівлі. Між тим, дана норма має
   диспозитивний характер, з огляду на це сторони можуть самостійно в договорі
   визначити, що право власності переходить тільки на будинок чи господарські бу-
   дівлі.
   І приналежність, і основна річ є фізично самостійними речами, але головна
   річ має самостійне значення, а її приналежність — залежне, допоміжне і слугує
   найкращому використанню головної речі (наприклад, скрипка і футляр, картина
   і рама до неї). Приналежність головної речі вказується у стандартах, технічних
   умовах або прейскурантах, визначається договором. За відсутності такого рішен-
   ня слід керуватися звичаями ділового обороту.
   Приналежність не треба ототожнювати із складовою частиною речі, якою
   згідно зі ст. 131 ЦК УРСР визнається все те, що не може бути відділене від неї
   без пошкодження та істотного знецінення речі (наприклад, комп'ютер і монітор,
   -елевізор і динамік). При переході права на річ складові частини її не підлягають
   відокремленню.
   ЦК України виділяє складні речі. Відповідно до ст. 189, якщо кілька речей
   утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>