оварно-грошовим виробництвом недостатньо створити мате-
   ріальні блага. Важливо забезпечити їх товарообіг, перехід від одних осіб до ін-
   ших тощо. В межах майнових відносин здійснюється, як правило, обмін одного
   матеріального блага на інше. Наприклад, за договором міни одне майно, що має
   певну грошову оцінку, обмінюється на інше; за договором купівлі-продажу одна
   особа передає майно певної вартості іншій особі, а остання сплачує відповідну
   його вартість у грошовому виразі. Тобто за таких обставин наведені майнові від-
   носини набувають ознак оплатно-еквівалентного характеру. Проте не завжди у
   цивільному праві майнові відносини мають взаємний еквівалентно-оплатний ха-
   рактер. Так, за договором дарування лише одна сторона (дарувальник) передає
   матеріальне благо. Можливі випадки обміну матеріального блага (грошей) на ін-
   телектуальне, духовне (наприклад, при концертному обслуговуванні). Не завжди
   вартість обмінюваних благ має бути еквівалентною, адже в умовах ринкової еко-
   номіки сторони, як правило, вільні в оцінці вартості належних їм благ.
   Самостійність та автономність організаційно-майнового статусу учас-
   ників майнових відносин, які є предметом цивільного права означає, що вони є
   самостійними суб'єктами цивільних правовідносин, юридичне незалежними один
   від одного. Тобто такі суб'єкти не підпорядковані один одному та не мають влад-
   них повноважень над своїм контрагентом.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>