а піклування за місцем проживання обмежено дієздатно-
   го та за заявою осіб, зазначених у ст. 256 ЦПК України, піклувальника, самого
   обмежено дієздатного громадянина, а також за власною ініціативою суду.
   Визнання громадянина недієздатним. Цивільне законодавство України
   передбачає можливість визнання громадянина недієздатним, якщо він внаслідок
   душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керу-
   вати ними (ст. 16 ЦК УРСР). За ст. 39 нового ЦК фізична особа може бути ви-
   знана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного
   розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Вка-
   зане правило свідчить про те, що громадянин може бути позбавлений цивільної
   дієздатності з урахуванням його психічного стану і неможливості розсудливо
   вести свої справи. Інші обставини, зокрема сліпоглухонімота, параліч тощо, не
   спричинюють настання такого наслідку.
   Визнання громадянина недієздатним можливе в судовому порядку. Сам по
   собі факт душевної хвороби або недоумства, хоч і очевидний для оточення чи на-
   віть підтверджений довідкою лікувального закладу, ще не означає, що даний гро-
   мадянин є недієздатним. Лише наявність судового рішення дає підставу вважати
   громадянина недієздатним. Повнолітній громадянин визнається недієздатним,
   якщо він не має повноцінної психіки, а тому нездатний розсудливо вести свої
   справи.
   Справи

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>