Так,
   загальновизнаним і практично значимим є поділ права на об'єктивне і суб'єк-
   тивне. В юридичній науці з приводу визначень об'єктивного і суб'єктивного пра-
   ва висловлювалося багато різноманітних думок, в основу побудови яких покладено,
   як правило, правову норму. Відповідно в узагальненому вигляді юридичною нау-
   кою об'єктивне право визначається як певна "сукупність", "система" встановле-
   них державою загальнообов'язкових правових норм (правил поведінки), вико-
   нання яких забезпечується державно-примусовими засобами1. Близькими до
   наведеного визначення є погляди класиків марксизму-ленінізму, які розглядали
   Тархов В. А. Гражданское право. Общая часть. — Чебоксари, 1997. — С. 7—17.
  
   6 Глава 1
   право як волю пануючого класу, виражену в законі1. Тим самим, на їх думку,
   право має класовий характер. Примат класового характеру права якраз багато в
   чому і призвів до підміни закону революційною правосвідомістю, нехтування
   приватними інтересами тощо. Сучасне право України позбавляється таких пере-
   гинів і будується на засадах громадянського суспільства, в якому однаковою мі-
   рою охороняються як публічні інтереси, так і приватні.
   На відміну від об'єктивного права, суб'єктивне право є відповідна міра пове-
   дінки учасників правовідносин, встановлена і дозволена тією чи іншою правовою
   нормою. Тобто у даному випадку мається на увазі конкретне право індивідуалі-
   зованого суб'єкта.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>