здатним
   протягом всього свого життя незалежно від віку та стану здоров'я.
   У юридичній літературі радянських часів домінувала думка про те, що, хоч
   правоздатність і виникає з моменту народження, вона набувається не від приро-
   ди, а внаслідок закону, тобто є суспільною властивістю, певною юридичною
   можливістю. Все більше сучасних українських учених схиляються до думки, яка
   панує в західній цивілістиці, про те, що правоздатність — це природна власти-
   вість кожної людини.
   Але не можна не звернути увагу на той факт, що історії відомі часи, коли ве-
   ликі групи людей за законами, що діяли на той час. були повністю або майже
  
   88 Глава 6
   повністю позбавлені правоздатності (наприклад, раби за рабовласницького
   ладу).
   Правоздатність не можна змішувати із суб'єктивними правами, якими воло-
   діє громадянин. Правоздатність — основа для правоволодіння. За кожним грома-
   дянином закон визнає здатність мати безліч майнових та особистих немайнових
   прав, але конкретний громадянин, як правило, має лише частину цих прав. Спів-
   відношення між правоздатністю і суб'єктивним цивільним правом таке, як між
   можливістю і дійсністю. Можливість перетворюється на дійсність за певних
   умов, так і правоздатність перетворюється на суб'єктивне право через юридич-
   ний факт. Наприклад, кожен громадянин може мати майно на праві приватної
   власності, але для виникнення у конкретного громадянина права власності

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>