вимагати від інших осіб поведінки, яка забезпечує
   здійснення своєї діяльності, тобто право на чужі дії;
   в) право (можливість) вимагати застосування засобів державного примусу до
   зобов'язаних осіб.
   Узагальнивши наведені можливості громадянина та організації, можна визна-
   чити суб'єктивне цивільне право як вид і міру можливої (дозволеної) пове-
   дінки уповноваженої особи, яка забезпечується виконанням обов'язків ін-
   шими суб'єктами і можливістю застосування до них державного примусу.
   Отже, суб'єктивне цивільне право — це можливості відповідного суб'єкта.
   Чому ці можливості мають характер суб'єктивного права? Тому, що реаліза-
   ція можливостей однією особою залежить від поведінки інших осіб.
   Юридична суть суб'єктивного права полягає в тому, що воно є видом і мірою
   дозволеної поведінки, для здійснення якої суб'єкт повинен мати можливість ви-
   магати відповідної поведінки від зобов'язаних осіб.
   Суб'єктивному праву властива своя структура. Воно складається з трьох
   прав (повноважень): а) право (повноваження) на власні дії; б) право (повнова-
   ження) на чужі дії; в) право (повноваження) вимагати застосування засобів при-
   мусу до зобов'язаних осіб.
   Наприклад, громадянин має суб'єктивне право власності на певні речі. Він як
   власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними. Він також
   може вимагати від усіх громадян, організацій. Української держави утримувати-
   ся від

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>