б'єктів правовідносин виключено дії. Вони, на думку авторів зазначе-
   них міркувань, не можуть бути об'єктами правовідносин, оскільки дії зобов'яза-
   ної особи — це фактична поведінка, яка формується шляхом виконання юридич-
   ного обов'язку. Але останній є частиною змісту правовідносин. Отже, маємо збіг
   питань про об'єкт і зміст правовідносин. Водночас визначається, що об'єктами
   правовідносин можуть бути поряд з речами не самі дії, а їхні результати. Аргу-
   менти на користь позиції, що розглядається, уявляються непереконливими, ос-
   кільки при цьому не окреслюються об'єкти зобов'язальних відносин, пов'язаних
   із здійсненням певної діяльності без створення матеріальних благ (наприклад, ді-
   яльність перевізника в зобов'язальних відносинах, що виникають із транспорт-
   них договорів; діяльність повіреного в зобов'язальних відносинах, які породжу-
   ються договором доручення).
   Зміст цивільних правовідносин становлять суб'єктивне право і суб'єктивний
   обов'язок. У юридичній літературі і на практиці суб'єктивне право характеризу-
   ється як єдність трьох елементів:
   а) вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи, в якій
   виявляється її самодіяльність, свобода вибору варіанта поведінки в межах нада-
   ного суб'єктивного права, користування матеріальними і духовними благами на
   підставі існуючих відносин власності і товарообігу, тобто право на власні дії;
   б) право (можливість)

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>