єктів національного та міжнародного права. Докт-
   рина у зв'язку з цим традиційно розмежовує чотири правові форми монополіс-
   тичних об'єднань: картель; синдикат; трест; концерн.
   Картель — це стійкий союз самостійних підприємців. З допомогою монопо-
   лістичних угод вони розроблюють загальну політику на ринку. В картелі відбу-
   вається поділ території між учасниками картелю, контингенція обсягу товару та
   встановлення єдиних цін. Синдикат — це об'єднання юридичне та виробниче са-
   мостійних підприємців, які спільно ведуть комерційну діяльність. Характерною
   рисою трестів є те, що в них учасники підприємства втрачають як комерційну,
   так і виробничу, а іноді і юридичну самостійність. Концерн — це складна форма
   монополістичного об'єднання, яка найбільш поширена. З допомогою фінансового
   контролю у концерні з'єднано в єдиний комплекс різнорідні підприємства.
   Законодавче закріплення поняття "концерн" дістало, наприклад, в Законі про
   акціснерні товариства Німеччини від 6 вересня 1965р. В §18 цього закону вста-
   новлено, що якщо пануюче та одне або кілька залежних підприємств об'єднано
   під єдиним керівництвом контролюючого підприємства, то вони утворюють кон-
   церн; окремі підприємства є підприємствами концерну3.
   Водночас істотним недоліком сучасної економіки є те, що такі взаємозв'язки
   підприємств не враховуються статистикою, у зв'язку з чим встановити точну
   кількість концернів у кожній

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>