ю, однак
   ще не закріплена у законодавстві певних штатів. У Німеччині, хоч її цивільне за-
   конодавство і містить положення щодо спеціальної правоздатності юридичних
   осіб (§§ 25, 26, ЗО та 43 Німецького цивільного уложення), судова практика вже
   давно не поширює дію цих норм на відносини з третіми особами, обмежуючись
   лише відносинами в межах самої юридичної особи.
   За юридичними особами визнається і дієздатність. Однак законодавці різних
   країн неоднаково ставляться до питання про обсяг такої дієздатності. Дієздат-
   ність юридичних осіб виникає або з моменту їх державної реєстрації, або з мо-
   менту формування відповідних органів, наділених повноваженнями діяти як за-
   конні представники юридичної особи. У праві Англії та США посадові особи
   здійснюють правоздатність юридичних осіб, виступаючи їх агентами та діючи від
   їх імені та в їх інтересах.
   Право власності. Норми, що регулюють відносини власності поділяються у
   континентальному праві на два інститути: права на свої речі та права на чужі
   речі. В англосаксонському праві такого поділу немає. Там права на свої та чужі
   речі об'єднано в межах одного інституту, що має назву "власність".
   Усі речові права мають бути закріплені в об'єктивному праві, мають абсолют-
   ний характер і діють лише щодо індивідуально-визначених речей.
   Об'єктом речових прав є майно, яке зазвичай поділяється на матеріальне та
   нематеріальне, а також на рухоме й

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>