практика та звичаї. Проте співвідношення між
   цими видами джерел для конкретної країни чи групи країн, а також для різних
   історичних етапів розвитку неоднакове.
   Закон займає провідне місце у країнах романо-германської правової системи.
   Цивільне та торгове право у них, як правило, кодифіковано. У країнах англосак-
   сонського права закони та інші джерела писаного (статутного) права відіграють
   у багатьзх сферах регулювання меншу роль, ніж судова практика. Разом з тим
   ускладнення економічних відносин вимагало законодавчого нормативного закріп-
   лення майже всіх інститутів торгового і багатьох інститутів цивільного права.
   Наприклад, в Англії прийнято закони про продаж товарів (1893 р. і 1980 p.), про
   векселі Й 882 p.), про власність (1925 p.), про компанії (1948 p.). У США кілька
   штатів мають цивільні кодекси. Торговий кодекс (розроблений у 1958 p.), який
  
   Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн 57
   уніфікував окремі інститути торгового права, діє у всіх штатах (за винятком Луї-
   зіани, Віргінських островів та федерального округу Колумбія).
   Цивільні кодекси посідають центральне місце у системі джерел. Це зумовле-
   но загальним значенням багатьох їх норм для всіх цивільно-правових відносин,
   визначенням законодавчих меж і напрямів конкретизації в інших актах цивіль-
   ного законодавства, субсидіарним застосуванням норм до майнових та особис-
   тих немайнових відносин

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>