8-22 ЦК України).
   Визнання громадянина безвісно відсутнім може мати місце при встановленні певних умов:
   а) протягом року громадянин відсутній в місці його постійного проживання;
   б) протягом того ж строку в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування;
   в) невідомість місця перебування не можна усунути за допомогою відповідних заходів.
   Перебіг річного строку починається з дня одержання відомостей про відсутнього. Якщо неможливо встановити цей день, початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, в якому були одержані останні відомості. Коли ж неможливо встановити місяць, в якому були одержані останні відомості про відсутнього, перебіг річного строку починається з 1 січня наступного року.
   Визнання громадянина безвісно відсутнім здійснюється в судовому порядку. Справи про це розглядаються районним (міським) народним судом за місцем проживання заявника (ст.261 ЦПК України). Народний судця вживає заходів для встановлення відомостей про відсутнього: виявлення родичів, співробітників, знайомих; надсилання запитів до відповідних організацій за останнім місцем проживання (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ, виконкоми тощо). Суд постановляє рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім або про відмову в задоволенні заяви про це.
   Які ж правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім?
   1. Над майном громадянина, визнаного безвісно відсутнім, встановлюється опіка. Опікун призначається органом опіки та піклування на підставі судового рішення. Орган опіки та піклування має право і до закінчення річного строку за заявою заінтересованих осіб призначити опікуна для охорони майна відсутнього, а також для управління цим майном (ч.2 ст.18 ЦК України).
   З майна, належного безвісно відсутньому,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>