його психічного стану судово-психіатричну експертизу (ч.І ст.258 ЦПК). В ухвалі про призначення експертизи на вирішення експертів мають бути поставлені такі питання:
   а) чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу;
   б) чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати ними.
   У виняткових випадках, коли громадянин явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю прокурора і психіатра може винести ухвалу про примусове направлення громадянина на судово-психіатричну експертизу (ч.2 ст.258 ЦПК України). Ухвала на виконання надсилається органам внутрішніх справ. В резолютивній частині рішення необхідно зазначити висновок суду про визнання громадянина недієздатним або про відмову в задоволенні заявлених про це вимог.
   Громадянин вважається недієздатним з часу набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним.
   Разом з тим Пленум Верховного Суду УРСР в постанові від 28 березня 1972 р. “Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" передбачив виключення з наведеного положення. У випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслідки, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням висновку судово-психіатричної експер-
   71
  
  
  
   тизи та інших даних щодо психічного стану громадянина, може зазначити в рішенні, з якого часу громадянин є недієздатним.'
   Суд повинен надіслати копію рішення органові опіки та піклування для призначення опікуна над недієздатним. Крім цього, виникають також інші правові наслідки визнання громадянина недієздатним. Від імені останнього укладає угоди опікун (ч.2 ст.16 ЦК України). Укладені раніше односторонні угоди (заповіт, видача довіреності), договори, зв'язані з особою громадянина, визнаного недієздатним, припиняють свою

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>