б'єктивному розумінні, тобто з цивільно-правовою нормою або із.сукупні-стю норм, в яких воно передбачене. Наприклад, ст.4 Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про власність»' встановлює, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Зазначені права власника виникають в особі конкретного громадянина, оскільки вони передбачені в ст.4 Закону про власність. Власник вправі вимагати від кожного і всіх не перешкоджати йому в здійсненні своїх прав. Якщо ж право власності конкретного громадянина порушене, потерпілий в залежності від характеру порушення свого права вправі, наприклад, пред'явити позов до правопорушника про витребування свого майна від нього.
   ______________________________
   'Відомості Верховної Ради УРСР.-1991.-№20.-С.249.
   55
  
  
   Суб'єктивне право також зв'язане з суб'єктивним обов'язком, оскільки його здійснення залежить від поведінки зобов'язаних осіб.
   Суб'єктивний цивільний обов'язок — це міра необхідної поведінки зобов'язаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. Він також зв'язаний з правом в об'єктивному розумінні. Наприклад, ст.224 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати майно у власність покупцеві. Це норма цивільного права, тобто право в об'єктивному розумінні. Зазначений обов'язок виникає саме тому, що він встановлений нормою об'єктивного права. Виходячи із змісту суб'єктивного права і суб'єктивного обов'язку, можна сказати, що вони відображають суть цивільного правовідношення, обумовлюючи «життя» цивільного права, його чинність.
   Залежно від характеру зв'язку між суб'єктивним правом і суб'єктивним обов'язком зобов'язана особа відіграє:
   а) активну роль, тобто виконує певні дії (передає майно, сплачує гроші тощо).
   В більшості зобов'язальних відносин боржник

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>