ння набуває судова практика, а у країнах англо-американської правової системи зростає роль закону.
   У східноєвропейських країнах нормативний характер актів вищих судових та арбітражних органів є дискусійним у доктрині й практиці.
   Звичай у системі джерел відіграє другорядну роль. Він, як правило, доповнює закон при відсутності або недостатності відповідної норми. Звичаї застосовуються головним чином до банківських, страхових та інших відносин у сфері торгового права.
   В Англії звичаї, які застосовуються судами, перетворюються на норми прецедентного права. Тому під звичаями тут розуміють лише норми права, які діють у певній місцевості.
   У торговому обігу західних країн великого значення сьогодні набувають типові контракти, що розробляються фірмами і пропонуються контрагентами для підпису (формуляри). Офіційно вони не є джерелами права, але на практиці іноді з успіхом замінюють чинне законодавство. З допомогою формулярів «слабшій» стороні контракту нав'язуються вигідні для фірми умови договору, що зводить нанівець принцип свободи договору.
  
   47
  
  
  
   Сьогодні спостерігається тенденція до зближення та уніфікації норм цивільного і торгового права. Найпоширенішим її засобом є укладення міжнародних угод, з допомогою яких створюються загальні норми як для міжнародних цивільних торгових відносин, так і для відносин всередині країни. Уніфікація правових норм досягається також з допомогою розробки заінтересованими державами проектів типових законів. Пізніше вони приймаються відповідними країнами як закони.
   Відповідно до Римської угоди 1957 р. органи ЄЕС видають регламенти та директиви, які безпосередньо діють на території кожної держави — члена союзу. Отже, регламенти та директиви — ще один вид джерел цивільного та торгового права.
   У доктринах деяких країн (наприклад, Болгарія) джерелом

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>