відрізняється
   45
  
  
   від традиційної. Він складається з преамбули та восьми частин: 1.«Загальні постанови» (глави про цивільні правовідносини, їхні суб'єкти, про угоди, позовну давність тощо); 2. «Соціалістична суспільна власність»; 3. «Особисте користування квартирами, іншими приміщеннями та земельними ділянками»; 4. «Послуги» (правовідносини між громадянами та організаціями); 5. «Права та обов'язки по інших юридичних діях» (правовідносини лише між громадянами); 6. «Відповідальність за шкоду та за безпідставне майнове збагачення»;
   7. «Спадкоємство майна, що перебуває в особистій власності»;
   8. «Заключні постанови» (так звані нетипові правовідносини — приватна власність, застава тощо).
   Відсутність у цивільних кодексах розглянутих країн розділів про авторське та винахідницьке право компенсується спеціальними законами у цій галузі.
   У країнах некодифікованого цивільного права вони є стрижнем законодавства.
   Велику кількість джерел цивільного права складають підзаконні акти: уряду, міністерств, відомств, інших органів державного управління. У деяких країнах встановлено суворий контроль (у тому числі судовий) за відомчою нормотворчістю. Між тим спостерігається тенденція зростання делегованого законодавства, тобто нормативних актів, що видаються урядом. Урядові постанови розглядаються як продовження закону (делеговане законодавство) або як автономні правові акти, що допускаються конституціями. Підзаконні нормативні акти дуже часто відміняють або замінюють закони.
   Судова практика займає важливе місце у системі джерел права Англії, США та інших країн. Тому їхні правові системи відзначаються великою своєрідністю. Основний зміст судової практики, або прецедентного права (саsе lаw), полягає у тому, що рішення, винесене судом у справі, є обов'язковим для вирішення аналогічної справи

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>