Книга «Про особи» містить норми про правовий статус громадянина (право-, дієздатність, місце проживання, визнання громадянина відсутнім), про укладення та припинення шлюбу, опіку, піклування, усиновлення.
   Книга «Про речі і різновиди власності» присвячена нормам, що належать до права власності, інших прав на речі (узуфрукт, користування, проживання, сервітути).
   Третя книга «Про різні засоби придбання власності» — це норми про спадкоємство, про дарування між живими і заповіти; загальні положення зобов'язального права і положення про окремі договори (шлюбний договір, продаж, обмін, найм, товариство, позика, схов тощо); норми про давність.
   Французькому цивільному кодексу властивий високий рівень юридичної техніки. Він написаний простою і доступною мо-
   43
  
  
   вою. Протягом 200 років свого існування кодекс неодноразово змінювався: у початковій редакції на сьогодні діє лише половина його статей, понад 100 скасовано, близько 300 до-повнено. Значних змін зазнали такі галузі, як правове становище суб'єктів, шлюбно-сімейні відносини, договір про товариства тощо.
   Цивільний кодекс Франції помітно вплинув на право інших країн (Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Італії, Іспанії, латиноамериканських країн, Канади, країн Арабського Сходу, Африки й Азії).
   Другою важливою кодифікацією цивільного права є Німецьке цивільне укладення (прийняте у 1896 р.). Цей кодекс побудовано за пандектною системою. Його норми розподілено в п'яти книгах: загальні положення, зобов'язальне право, право на речі, сімейне право, спадкове право.
   Перша книга — «Загальна частина» — містить норми, що стосуються правового статусу фізичних та юридичних осіб, кваліфікації речей, правових угод, представництва, строків, здійснення та забезпечення прав.
   Друга книга — «Зобов'язальне право» — присвячена загальним положенням

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>