ченнями.
   Не можуть бути визнані знаками позначення, які відтворюють: промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажів з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.
   §2. Оформлення прав на знаки для товарів і послуг
   Право на одержання свідоцтва на знак для товарів і послуг |має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники. З цієї норми можна зробити кілька висновків: 1) заявником може бути будь-яка фізична чи юридична особа, як вітчизняна, так і зарубіжна; 2) заявником може бути об'єднання цих осіб; 3) це можуть бути правонаступники зазначених осіб; 4) заявником не є автор самого знаку для товарів і послуг. На цьому останньому висновку варто зупинитися більш детально. На відміну від інших об'єктів промислової власності автор позначення, заявленого як знак, не може бути суб'єктом права на нього. Підприємець чи підприємство можуть замовити або оголосити конкурс на виготовлення позначення і виплатити авторові позначення певну винагороду за його створення. Але автор позначення не бере участі в оформленні прав на це позначення. Право на знак визнається лише заявником, тобто за особою, на чиє замовлення цей знак було створено.
   Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого надійшла до Держпатенту раніше за іншу тотожну.
   Заявка на одержання свідоцтва подається до Держпатенту України. За дорученням заявника заявка може бути подана через патентного повіреного або іншу довірену особу. Заявка має стосуватися лише одного знака.
   Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>